Дзвінкі та глухі приголосні звуки, які утворюють пари, називають парними приголосними. Дзвінкі приголосні [л], [л´], [м], [м´], [н], [н´], [р], [р´], [й´] не утворюють пар. Їх називають непарними дзвінкими приголосними. Глухі приголосні [х], [х´], [ч´], [ц], [щ´] не утворюють пар.
Якщо голосні звуки утворюються за допомогою голосу, то приголосні – голосу та шуму. Приголосні звуки бувають дзвінкі (над шумом переважає голос) і глухі (у вимові переважає шум), утворюють пари: [б] і [п], [д] і [т], [в] і [ф], [ж] і [ш], [з] і [с], [г] і [к].
Парні глухі приголосні звуки п, ф, т, с (і відповідні м’які), к, ш на кінці слова та перед глухими приголосними можуть передаватися відповідно буквами п або б, ф або в, т або д, с або з, к або г, ш або ж.
Перелічимо літери парних приголосних: б-п, в-ф, г-к, д-т, ж-ш, з-с. Щоб перевірити парний за глухістю-дзвінкістю приголосний, треба підібрати таке однокореневе перевірочне слово, щоб після приголосного звуку, що перевіряється, був голосний.