Цвяхи Хреста Господнього – згідно з Євангелією, одна з знарядь пристрастей; чотири чи три цвяхи, якими римські солдати прибили руки та ноги Ісуса Христа на Хресті. Як і всі знаряддя пристрастей, цвяхи вважаються найбільшими святинями християнства.
Цвяхи Хреста Спасителя (Святі Цвяхи) – чотири Цвях, використані римськими воїнами для розп'яття на Хресті Ісуса Христа. Цвяхи разом із Животворчим Хрестом були виявлені серпною Оленою, матір'ю імператора Костянтина Великого, та єрусалимським єпископом Макарієм у 325 р.
і до наших днів цвях, перекований в удила, зберігається в Міланському кафедральному соборі в Італії. Другий цвях з 1356 р. знаходиться у соборі Святого Петра у німецькому місті Трір. Третій цвях зберігається у музеї московського Кремля, а четвертий – у храмі Святого Хреста Єрусалимського у Римі.
Це зображення однієї з п'яти ран Христових — найважливішої, тієї, що виникла, коли ребра Боголюдини пронизала спис, і з рани витекли вода та кров (Ів. 19:34).