такий, без якого можна обійтися; наявний, але непотрібний ◆ Зайві клопоти.
Одиниця, чоловічий рід
| Іменниковий відмінок (Який? Чий?) | зайвий |
|---|---|
| Знахідний відмінок, неодуш. (Який? Чий?) | зайвий |
| Знахідний відмінок, одуш. (Якого? Чийого?) | зайвого |
| Творительний відмінок (Яким? Чиїм?) | зайвим |
| Прийменниковий відмінок (Про який? Про чий?) | зайвому |
зайвою – прикметник, прийменниковий п., жін. p., од. ч. зайвою – прикметник, родовий п., жін.
почати робити (зі значенням, вираженим дієсловом, що стоїть далі) ◆ Знову він пішов випендрюватися.