Протягом шоку розрізняють дві фази, що послідовно розвиваються: збудження і гальмування. Фаза збудження виникає слідом за травмою, іноді може бути відсутня. У цій фазі потерпілий рухливий, багатослівний, блідий. Зіниці розширені, пульс частий, артеріальний тиск підвищений.
Таблиця 1
| Ступінь тяжкості шоку | Рівень систолічного АТ, мм рт. ст. | Індекс шоку Альговера |
| I – легкий | 100 – 90 | 0,8 – 1,0 |
| II – середньої тяжкості | 85 – 75 | 1,1 – 1,5 |
| III – важка | 70 і менше | 1,6 і більше |
Шок 4 ступеня (предагональний стан). Загальний стан потерпілого вкрай важкий. АТ не визначається. Пульс на променевих артеріях не виявляється, спостерігається слабка пульсація великих судин (сонна, стегнова артерії).
Стадія 3 (необоротний шок) – це поняття відносне і багато в чому залежить від застосовуваних методів реанімації. Стан хворого вкрай важкий. Свідомість різко пригнічена до повної втрати, шкірні покриви бліді, “мармуровість” шкіри, систолічний тиск нижчий за 60 мм. рт. ст.